Поршневі авіаційні двигуни МГ-11, МГ-21, МГ-31.

Наши партнеры ArtmMisto

Поршневі авіаційні двигуни МГ-11, МГ-21, МГ-31.

Розробник: відділ бензинових двигунів НДІ ГВФ
Країна: СРСР
Рік побудови: 1935 р

У 1930-ті роки розвиток невеликих літаків для навчання, авіаспорту і перевезення вантажів в СРСР було нерозривно пов'язано з двигунами повітряного охолодження типу М-11 . Потужність цих моторів на той час не перевищувала 100 к.с., що в значній мірі сковувало можливості конструкторів при створенні нових літальних апаратів. Були потрібні двигуни середньої потужності в діапазоні 150-300 л.с., які можна було б використовувати для оснащення навчальних, навчально-бойових (перехідних) та транспортних літаків.

Епізодом створення таких двигунів стала робота КБ заводу № 29 у Запоріжжі, яке освоїло серійний випуск двигуна М-11. Тут вирішили на основі мотора М-11 побудувати кілька двигунів різної потужності . Намітили створення цілого сімейства двигунів на його основі. У нього повинні були увійти М-50 (трьох-циліндровий), М-51 (п'яти-циліндровий, модернізований М-11), М-48 (семи-циліндровий) і М-49 (дев'яти-циліндровий). Проектування здійснював дослідно-конструкторський відділ заводу під керівництвом А.С.Назарова. У відділі тоді налічувалося всього 14 чоловік. Фактично розробкою двигунів малої потужності займалася невелика група М.А.Коссова. З ім'ям цієї людини пов'язана більшість спроб створення моторів на базі М-11.

Подальшу роботу з цього напрямку було вирішено продовжити на базі відділу бензинових двигунів НДІ ГВФ, створеного в 1932 році в Москві.
У 1932-1933 роках сюди з КБ заводу № 29 перевели групу конструкторів на чолі з М.А.Коссовим, які раніше займалися впровадженням в серію і вдосконаленням двигуна М-11. Відділ розмістили в будівлі Діріжаблестроітельного навчального комбінату в підмосковному селищі Тушино. Перед відділом було поставлене завдання створення, на основі конструкції та технології двигуна М-11, цілого ряду двигунів для цивільної та спортивної авіації, потужністю до 300 к.с. Була розгорнута і в перебігу декількох років тривала робота по створенню зіркоподібних двигунів серії МГ (Мотор Цивільний): МГ-11 (5 циліндрів), МГ-21 (7 циліндрів), МГ-31 (9 циліндрів) і перевернутого рядного двигуна повітряного охолодження МГ -40.

М-11, МГ-21, МГ-31 були 4-х тактний, карбюраторними, бензиновими авіаційними двигунами повітряного охолодження, оснащені приводом центрального наддуву (ПЦС). Всі три мотора мали такі ж розміри циліндрів як і у М-11 (125 х 140 мм), спочатку на них використовувалися багато деталей і вузли від М-11 (поршні, циліндри, шатуни). Одним з основних достоїнств двигунів типу МГ стала уніфікація деталей, згодом доведена до 92% їх взаємозамінності по числу найменувань. Індивідуальними для кожного типу були картери, головні шатуни, кулачкові розподільні шайби і деякі шестерні, тобто ті деталі які відображали кинематику 5-ти, 7-ми і 9-ти циліндрових схем. Уніфікація значно спрощує і здешевлює виробництво всіх типів двигунів на одному заводі, ремонт і постачання запчастинами при експлуатації, полегшувала їх освоєння льотно-технічним складом.

У 1935 році двигуни МГ-11, МГ-21 і МГ-31 успішно пройшли заводські і державні випробування. Після проведення доробок двигуни МГ (крім МГ-21) почали впроваджувати в дрібносерійне виробництво на заводі № 82 ГВФ, розташованому в Тушино. В даний час це підприємство як і раніше функціонує і іменується як ВАТ «ММПП ім. В.В.Чернишева ». Двигун МГ-21 (220 л.с.) залишився на стадії дослідних зразків. Відомо, що один МГ-21 намагалися встановити на гідролітак конструктора В.В.Нікітіна НВ-4 замість двигуна М-11, але про польоти НВ-4 з двигуном МГ-21 відомостей немає.

МГ-11 будувався малою серією і встановлювався на літаки: УТ-2 , САМ-5-2біс , У-5 , УТИ-6 і можливо деякі інші. У 1939 році МГ-11Ф, форсований до потужності 220 к.с., встановили на САМ-5-2біс, з цим двигуном літак встановив рекорд висоти - 8760 метрів.

МГ-31 був найпотужнішим і затребуваним з усього вищевказаного сімейства. МГ-31 встановлювався на «Сталь-2» , РАФ-11 , ДКЛ-2, Ліг-8 , МА-1 , СХ-1 , НВ-5 , Ш-7 , Ліг-5 і деякі інші. Серійне призводство МГ-31 було розгорнуто на заводі № 82 в Тушино в 1936 році. За два роки були випущені дві серії МГ-31 і МГ-31Ф. В цей же час ці двигуни стали встановлювати на серійні літаки «Сталь-2», що будуються теж в Тушино на заводі № 81. З 1938 року «Сталь-2» з МГ-31Ф експлуатувалися в Азово-Чорноморському, Українському та Північно-Казахстанському управліннях ГВФ. Вказувалося, що двигун надійний, забезпечує 150 ч. Роботи до першого ремонту. Після ряду удосконалень термін служби вдалося довести до 250 ч., А літаки «Сталь-2» крім поштово-вантажних перевезень почали використовувати в пасажирському варіанті. Третя серія МГ-31Ф будувалася в 1938-1939 роках. Габаритний діаметр двигуна збільшився до 1120 мм, довжина залишилася без змін - 975,5 мм, вага збільшилася до 288 кг. Були введені кожухи на елементи газорозподілу (захищали від пилу і охороняли від розбризкування масла), крім цього застосували дефлектори, що ущільнюють повітряний потік і підвищують ефективність охолодження циліндрів (температура під задньою свічкою знизилася на 40-45 ° С).

Були побудовані дослідні зразки, форсованих по потужності до 450 к.с., двигунів МГ-31Ф2 і МГ-31ФН, але в 1939-1940 роках роботи щодо цих двигунів були згорнуті. Основною причиною була перенаправлення на розробку авіаційних дизелів, які вважалися в той час більш важливим напрямком. Завод № 82 з ГВФ передали в НКАП і переключили на виробництво авіадізелей. М.А.Коссов далі продовжив роботи над удосконаленням двигунів М-11. Під його керівництвом були створені М-11Ф і найбільш досконалий двигуни цього сімейства - М-11К і М-11ФР (160 к.с.). У вересні 1944 року М.А.Коссов запропонував проект дев'яти-циліндрового мотора М-13К (потужністю 300 к.с.), скомбінованого з частин М-11Д (поршні), М-11ФМ (циліндри) і МГ-31Ф (головний шатун і кулачкова шайба). Колінчастий вал був сконструйований заново. Двигун оснащувався ПЦС по типу МГ-31Ф. Але даних про будівництво дослідного зразка цього мотора немає.

Технічні характеристики:

Спецобразец двигуна МГ-11А для виставки в Мілані 1935 року.

Двигун МГ-11 на літаку У-5. 1940 р

Двигун МГ-11. Схема.

Дослідний зразок двигуна МГ-21. 1936 р

Фото і схема двигуна МГ-31Ф.

Двигун МГ-31Ф на літаку СХ-1.

.

.

Список джерел:
Михайло Маслов. Двигуни МГ-11, МГ-21, МГ-31.
В.Р.Котельніков. Сімейства авіамоторів на базі М-11.
Авіаційний форум Prop & Jet. Архівні фото.