- Що потрібно для збірки
- Переваги та недоліки самостійного виготовлення
- Пристрій і схема інвертора
- Розрахунок вихідних параметрів
- Необхідні інструменти та матеріали
- Повірка та налаштування
Наши партнеры ArtmMisto
Навіть найпростіший зварювальний інвертор відноситься до категорії електронних пристроїв, для виготовлення яких потрібна певний рівень кваліфікації і відповідний досвід.
Тому своїми руками інверторні апарати збирають рідко, в той час як трансформаторні - значно частіше. Хоча саморобний зварювальний апарат може вийти не з першого разу, зажадає затратити багато часу на налаштування, але процес виготовлення завжди цікавий. У разі успіху вийде недороге і практичний пристрій, здатне якісно варити метал.
Що потрібно для збірки
Більшість комплектуючих деталей і виробів, використовуваних при виготовленні инверторного зварювального апарату своїми руками, є у вільному продажу, і при бажанні їх може купити.
Одночасно з цим зрозуміло, що в домашніх умовах можна зібрати лише простий зварювальний апарат, що володіє, проте, цілком прийнятними технічними характеристиками.
Головне - це правильно вибрати варіант саморобної инверторного пристрою, виходячи із заданої потужності і умов його експлуатації. Облік всіх перерахованих факторів дозволяє розробити і зібрати недорогий і компактний перетворювач імпульсного типу.
Необхідно грамотно розрахувати вихідні параметри саморобного зварювального апарату, що дозволяють отримувати необхідну якість електричної дуги і надійне шовні з'єднання.
Належну увагу слід приділити і вибору оптимальної схеми саморобного апарату, що включає до свого складу блок управління вихідними параметрами.
І, нарешті, слід потурбуватися про комплект допоміжного обладнання, без якого електронний прилад не зможе виконувати свої функції.
Переваги та недоліки самостійного виготовлення
Інверторна схема саморобного перетворення передбачає блоковий принцип компонування. Завдяки модульній структурі побудови виготовити інверторний зварювальний апарат вдається з мінімальними витратами.
Як деяких з його вузлів можуть застосовуватися імпульсні модулі, зняті з відслужили свій термін приладів (після відповідного доопрацювання, звичайно).
Крім перерахованих плюсів самостійне виготовлення інвертора має ще цілий ряд переваг.
По-перше, в цьому випадку значно легше вирішується питання ремонту зварювального апарату , Оскільки виконавець добре знає всі його тонкощі і слабкі місця. По-друге, комплектацію саморобного апарату можна підбирати за своїми уподобаннями, виходячи з експлуатаційних вимог і фінансових можливостей.
І, по-третє, працювати з таким пристроєм буде набагато простіше, так як при зварюванні можна буде врахувати всі його приховані ресурси і особливості.
До недоліків, які мають саморобні інвертори можна зарахувати:
- відсутність більшості допоміжних функцій, наявних у фірмових апаратів і помітно поліпшують якість зварювальних швів;
- обмежені можливості з регулювання вихідних параметрів (амплітуди зварювального струму, зокрема);
- складність створення повноцінної системи примусового охолодження внутрішніх просторів;
- необхідність підвищити захищеність приладу відповідно до вимог електричної безпеки.
Всі перераховані вище мінуси зажадають від виконавця зваженого рішення, прийнятого з урахуванням можливих складнощів, що поширюються і на саму зварювання, і на процес виготовлення зварювального апарату.
Пристрій і схема інвертора
Знайомство з принциповою схемою зварювального інвертора дозволяє визначитися з тим, як саме працює апарат і які вузли входять до його складу.
Маючи чітке уявлення про принцип роботи імпульсного перетворювача можна бути абсолютно впевненим у надійності зібраного своїми руками пристрою.
При виборі схеми майбутнього перетворювача також слід виходити з того, щоб саморобна модель зварювального апарату могла бути зібрана за досить короткий час.
З одним з варіантів виконання схеми простого зварювального інвертора можна ознайомитися на наведеному малюнку.
З цієї схеми випливає, що в саморобному імпульсному пристрої присутні всі необхідні для перетворення модулі, включаючи два випрямних вузла, сам інвертор з коммутирующими ключами і імпульсний трансформатор з блоком управління.
Розрахунок вихідних параметрів
Перед початком збирання саморобного зварювального апарату в першу чергу слід розрахувати його робочу потужність, яка визначається як добуток вихідної напруги на сили струму, що формує дугу.
Не потрібно плутати цей параметр з споживаної апаратом потужністю, що стосується мережі живлення, до якої підключений інвертор. Так, для навантажувального струму в 160 Ампер, одержуваного при вихідній напрузі 24 Вольта потужність буде визначена згідно з 3840 Ватт.
З урахуванням коефіцієнта корисної дії, що становить в середньому 85%, необхідний показник збільшиться до 4517 Ватт.
Виходячи з отриманого показника потужності, легко визначається сила струму в ланцюгах комутації транзисторів саморобного зварювального апарату. Для її обчислення необхідно розділити цей показник на мережеве напруга: 4517/220 = 20 Ампер.
При протіканні через транзистори струмів значної величини останні сильно нагріваються. Дана обставина змушує потурбуватися про ефективне охолодженні, яке може бути організовано шляхом розміщення їх на потужних радіаторах.
Щоб уникнути перегріву цих елементів инверторной схеми, які використовуються в ній транзистори повинні підбиратися з деяким запасом по струму і граничного температурного показника.
В процесі експлуатації саморобного обладнання вибір режиму зварювання повинен проводитися з урахуванням граничних характеристик зібраного своїми руками апарату.
Необхідні інструменти та матеріали
Для складання саморобного зварювального апарату потрібно наступний комплект електронних вимірювальних приладів та інструментів:
- набір викруток різної форми і розміру;
- електронний вольтметр (мультиметр) або тестер;
- однопроменевий осцилограф;
- електричний паяльник потужністю не менше 40 Ватт.
За допомогою вимірювальних приладів можна буде відбудувати схему і виставити необхідні режими роботи її електронних компонентів. В якості останніх використовуються резистори самих різних номіналів, а також конденсатори і котушки індуктивності. До цього набору слід додати діоди самих різних марок і призначень, а також трансформатори, реле і змінні резистори.
Крім цього потрібно буде підготувати регулятор з лінійною характеристикою, вентилятор для примусового охолодження і готовий перетворювач постійного струму в змінний (інвертор).
Повірка та налаштування
При налаштуванні саморобного зварювального інвертора в першу чергу перевіряється модуль плавного запуску на предмет спрацювання спеціального реле, блокуючого обмежує струм резистор.
Далі можна перейти до перевірки плати модулятора і за допомогою осцилографа переконатися в наявності прямокутних імпульсів відразу ж після спрацьовування реле.
Після перевірки модуля формування імпульсів слід заміряти напругу на транзисторах, який мав би перевищувати гранично допустимого для них значення.
Потім можна перейти до дослідження форми сигналу на виході діодного містка і переконатися в тому, що він випрямляє надходять на його вхід імпульси.
В процесі настройки також слід перевірити надійність роботи керуючого блоку, за допомогою якого вдається регулювати струмовий навантаження инверторного пристрою.
Займаючись виготовленням саморобного зварювального апарату, не можна забувати про правила безпеки. Всі складальні операції повинні виконуватися тільки при знятому зі схеми (вимкненому) напрузі електроживлення.
Окремі деталі приладу проходять відбірковий контроль в процесі збирання, що виключає можливість їх випадкового виходу з ладу через перенапруг.
При експлуатації инверторного агрегату (в разі виготовлення зварювальником огорож і огорож та інших металевих конструкцій) також повинні дотримуватися правила експлуатації зварювального устаткування.
