Наши партнеры ArtmMisto
Цікавим є питання правомірності використання виробниками комплектуючих деталей торгових марок (логотипів), що належать виробникам основних товарів.
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не містить норм, які регулювали б це питання. У законопроектах, спрямованих на імплементацію норм європейського законодавства, це питання також не піднімалося.
У той же час європейське законодавство вже давно обмежує виключне право власника авторських прав на торговельну марку в разі її використання третіми особами при виробництві аксесуарів і запасних частин.
Директива № 2015/2436 не забороняє використовувати торговельну марку в тих випадках, коли це необхідно для опису призначення товарів або послуг (Art 14 (1) (c)). Але таке використання має відповідати наступним вимогам:
- таке використання необхідно (the use is necessary);
- таке використання здійснюється у відповідності з «добросовісної практикою в промисловій і торговельній сферах» (the use made by the third party is in accordance with honest practices in industrial or commercial matters).
Таке ж положення містилося і в більш ранніх Директивах ЄС про торгові марки - Директиви № 2008/95 / EC 2008 року і Директиви № 89/104 / EEC 1989 року.
Як визначити, що використання торгової марки не виходить за рамки вимог, передбачених у Директиві? Чи існують критерії оцінки «необхідності» і «сумлінності»?
Такі критерії були встановлені європейської судової практики.
Європейський Суд Справедливості у справі № C-228/03 вказав, що необхідним є таке використання торгової марки, яке становить єдиний спосіб повідомити споживачам зрозумілу і повну інформацію про товар, послугу.
Наприклад, використання логотипу або стилізованої ТМ не є єдиним можливим способом повідомити споживачам про призначення товару. Європейська судова практика виходить з того, що при необхідності вказати чужий бренд, повинні використовуватися тільки словесні ТМ.
Така позиція міститься в судових рішеннях Верховного суду Австрії від 15.12.2015 у справі № 4 Ob 211 / 15f і Верховного суду Польщі в справі № I CSK 327/14 про використання логотипів MAZDA на рекламних вивісках ремонтного гаража і салону авто.
Аналогічна позиція висловлювалася в 2011 році Верховним судом Німеччини в справі № 14 I ZR 33/10 про використання логотипів Volkswagen автомобільними сервісами.
Суди визнали використання логотипів незаконним, оскільки вони не є єдиним способом повідомити споживачам про послуги, що надаються. Суди визнали, що для цього споживачам досить повідомити словесне позначення торгової марки.
Вимога використовувати товарний знак у відповідність з «добросовісної практикою в промисловій і торговельній сферах» означає обов'язок особи, яка використовує торгову марку, враховувати законні інтереси правовласника.
Європейський Суд Справедливості у справі № C-228/03 в своєму рішенні про використання логотипу 
для виробництва лез для гоління наводить приклади недобросовісних дій:
- ТМ використовується таким чином, щоб створити враження про комерційну зв'язку між третьою особою і власником ТМ;
- використання впливає на цінність ТМ, недобросовісно користуючись перевагою відмітної характеру або репутацією ТМ;
- використання ТМ тягне за собою дискредитацію або очорнення цієї ТМ;
- коли третя особа представляє свій продукт в якості імітації або копії оригінального товару під ТМ якого він продається.
У Російській Федерації в 2009 р було судову справу, коли митниця зупинила запчастини з чорно-білої простий написом на коробках «LADA NIVA / CLASSIK2101-2107,2121 (LADA VAZ 2110-2112 / 8,16 valve), (CHEVY NIVA) Зчеплення в зборі MANUFACTURER MA - RA MAKINA PARKALARI, ENDUSTRISI AS Made in Turkey ». При цьому запчастини були промарковані власної кольорової металургії та оригінальною ТМ «KRAFTTECH KUPPLUNGEN».
Використання стандартного шрифту, а не логотипів відомих брендів допомогло виробникові запчастин довести, що позначення «LADA NIVA» і «CHEVY NIVA» носять виключно інформаційний характер щодо технічного застосування товару (Постанова від 09.11.2009 №А40-57946 / 2008. У справі А40- 57946/2008).
У Законі України «Про захист прав споживачів» закріплені критерії «необхідності» і «сумлінності» вказівки інформації на товар. У ч. 1 ст. 15 цього закону передбачено обов'язок вказувати на товарі інформацію про назву товару, зображенні торговельної марки, під якою товар реалізується, дані про властивості товару і особливості його використання.
Неможливо без вказівки позначення чужого бренду дати споживачеві інформацію про те, до якого саме товару підходять певні комплектуючі деталі стороннього виробника.
У той же час розміщення на товарі чужий ТМ в логотипі і фірмової розфарбуванні, великим розміром, що перевершує логотип продавця запчастин, може розглядатися як недобросовісна конкуренція і спроба ввести споживача в оману.
Якщо у виробників запчастин та аксесуарів є необхідність вказати на упаковці зображення чужого бренду і інформацію про модель чужого товару, щоб уникнути порушення прав інтелектуальної власності та виконуючи закону про захист прав споживачів, вважаємо за можливе вказувати словесне позначення такого бренду в чорно-білому кольорі, за розміром набагато менше, ніж власна ТМ. Можна також зробити приписку: «Сумісно з такою-то моделлю такого-то виробника».
Автор: Анастасія Радомська
Передрук, повне або часткове копіювання тексту статті, переклад, розміщення статті або її перекладів на інших сайтах та інших Інтернет-ресурсах, будь-яке інше її використання без письмового дозволу автора суворо заборонені. Порушення заборони тягне за собою відповідальність згідно із законом України «Про авторське право і суміжні права»
Як визначити, що використання торгової марки не виходить за рамки вимог, передбачених у Директиві?Чи існують критерії оцінки «необхідності» і «сумлінності»?
