WikiZero - Жигульовська ГЕС

1. Земляна гребля [ правити | правити код ]
2. Водоскидних гребля [ правити | правити код ]
3. Будівля ГЕС [ правити | правити код ]
4. Схема видачі потужності [ правити | правити код ]
5. Судноплавні шлюзи [ правити | правити код ]
6. водосховище [ правити | правити код ]

Наши партнеры ArtmMisto

open wikipedia design.

Жигульовська ГЕС
Водоскид під час паводку Країна Росія Росія Місцезнаходження Самарська область Самарська область річка Волга каскад Волзько-Камський власник РусГідро Статус діюча Рік початку будівництва 1950 роки введення агрегатів 1955-1957 Річне виробництво електроенергії, млн кВт⋅ч 10 370 Різновид електростанції Плотинна руслових Розрахунковий натиск , М 21 Електрична потужність, МВт 2488 Тип турбін поворотно-лопатеві Кількість і марка турбін 20 × ПЛ 30/877-СБ-930 Витрата через турбіни, м³ / з 20 × 695 Кількість і марка генераторів 20 × СВ -1500 / 200-88 Потужність генераторів, МВт 16 × 125,5, 4 × 120 Тип греблі водоскидних бетонна; намивна земляна Висота греблі, м 40,2; 45 Довжина греблі, м 981,2; 2802,5 Шлюз двонитковий двокамерний ОРУ 500, 220, 110 кВ Нагороди Медіафайли на Вікісховища

Жигульовська ГЕС (раніше Куйбишевська ГЕС, а з 1958 р - Волзька ГЕС імені Леніна ) - гідроелектростанція на річці Волга в Самарської області , Між містами Жигульовськ і Тольятті . Входить в Волзько-Камський каскад ГЕС , Будучи шостий сходинкою каскаду ГЕС на Волзі. Друга за потужністю гідроелектростанція в Європі. Крім вироблення електроенергії, забезпечує великотоннажне судноплавство, водопостачання, захист від повеней. Водосховище Жигулівське ГЕС є основним регулюючим водосховищем Волзько-Камського каскаду. Власником Жигулівське ГЕС (за винятком судноплавних шлюзів ) Є ПАТ « РусГідро ».

Будівництво ГЕС почалося в 1950 році , Закінчилося в 1957 році . Особливістю геологічної будови гідровузла є велика відмінність берегів Волги. Високий стрімкий правий берег складний тріщинуватими верхнекаменноугольнимі вапняково-доломітовими породами. Лівий корінний берег долини складний пісками з прошарками і лінзами суглинків.

Жигульовська ГЕС є низьконапірний руслових гідроелектростанцію (будівля ГЕС входить до складу напірного фронту). Споруди гідроелектростанції мають I клас капітальності і включають в себе земляну греблю з прилягаючими дамбами , Будівля ГЕС з донними водоскидами і їхсороудержівающіх спорудою, водоскидні греблю, судноплавні шлюзи з дамбами і підхідними каналами, ОРУ 110, 220 і 500 кВ. По спорудах ГЕС прокладені автомобільна і залізна дороги. Встановлена ​​потужність електростанції - 2488 МВт, проектна середньорічне вироблення електроенергії - 10 900 млн кВт · год , Фактична середньорічна вироблення - 10 370 млн кВт · год [1] [2] .

Земляна гребля [ правити | правити код ]

Земляна гребля розташована між будівлею ГЕС і водоскидних греблею, її довжина становить 2802,5 м, максимальна висота - 45 м, ширина по гребеню - 85 м, обсяг - 28,5 млн м³. Гребля ділиться на руслових частина довжиною 1301,5 м і заплавну частину довжиною тисяча п'ятсот одна м, в районі сполучень з з будівлею ГЕС і водоскидні греблі за допомогою дамб (мають № 43, 49, 50 і 53) влаштовані розширення, на одному з яких розташовано розподільчий пристрій напругою 220 кВ. Земляна гребля намита з дрібнозернистих пісків, з боку нижнього б'єфу розташований кам'яний банкет (дренажна призма). Верхової укіс греблі захищений від розмивання хвилями залізобетонними плитами товщиною 0,5 м і кам'яною накидкою, низовий укіс закріплений шаром щебеню товщиною 0,2 м. Протифільтраційні пристрою представлені розташованим в нижньому б'єфі в зоні змінного рівня тришаровим фільтром завтовшки 0,9 м з кам'яної пригрузкой товщиною 1 м, в основі якого розміщена залізобетонна дренажна галерея перетином 1,6 × 0,8 м з п'ятьма водовипусками.

Водоскидних гребля [ правити | правити код ]

Водоскидних гребля гравітаційна бетонна, довжиною 981,2 м, шириною 53 м, висотою 40,15 м, в греблю укладено 2,267 млн ​​м бетону. Конструктивно гребля розділяється на водозливна частина, понуро , водобій і рісберму . Водозливна частина складається з 19 секцій, в тому числі 17 типових довжиною по 52 м і дві берегових довжиною по 62,6 м. У тілі греблі прокладена потерна розмірами 2,5 × 3,5 м, що служить для відводу профільтрувалась води і розміщення контрольно- вимірювальної апаратури. Водозливної фронт греблі складається з 38 прольотів по 20 м кожен, перекриваються плоскими затворами. Оперування затворами проводиться трьома козловими кранами вантажопідйомністю 2 × 125 т. При нормальному підпорному рівні (НПУ) пропускна здатність греблі складає 38 000 м / с. Загальна пропускна здатність гідровузла (з урахуванням пропуску води через донні водоскиди будівлі ГЕС і турбіни) становить при НПУ 70 006 м³ / с, при форсованому підпорному рівні (ФПУ) - 75 574 м³ / с.

Для подовження шляху фільтраційного потоку з боку верхнього б'єфу влаштований анкерний понуро довжиною 45 м, що має складну конструкцію: залізобетонна плита товщиною 40 см, перекрита двома шарами бітумних матів, над якими розташований захисний шар бетону товщиною 23 см, шар суглинку товщиною 2 м, пригрузка з піску товщиною 11 м, захищена від розмиву залізобетонними плитами товщиною 25-75 см. Для захисту понуро від підмиву перед ним влаштований ківш, заповнений каменем. Енергія води, що скидається гаситься на водобій, що складається з двох частин довжиною 55 і 40 м відповідно. Перша частина являє собою залізобетонну плиту товщиною 5-6,5 м, на якій розташовані в шаховому порядку два ряди гасителів у вигляді чотиригранної усічених пірамід заввишки 2 і 2,5 м, а також суцільна водобійного стінка. Друга частина являє собою залізобетонну плиту товщиною 4,5 м з водобійного стінкою в кінці. Водобій має власну Протифільтраційні систему з зворотного фільтра товщиною 1 м, дренажних свердловин і дренажних колодязів. За водобоя розташована рісберми, що складається з горизонтальної ділянки (довжина 50 м, товщина плит 2 м) і похилої ділянки (товщина плит 1 м). Рісберми закінчується ковшем шириною по дну 40 м, заповненим каменем.

Будівля ГЕС [ правити | правити код ]

Будівля ГЕС руслового типу (сприймає напір води), поєднане з донними водоскидами. Довжина будівлі - 600 м, ширина 100 м, висота (від нижньої частини фундаменту) - 81,1 м. Конструктивно будівля ГЕС виконано з монолітного залізобетону (всього укладено 2,978 млн м), розділяється на 10 секцій. У кожній секції розташовані по два агрегати і по чотири донних водоскиду, разом на ГЕС є 40 донних водоскидів, що перекриваються плоскими аварійно-ремонтними і ремонтними затворами. Пропускна здатність водоскидів при нормальному підпорному рівні водосховища становить 18 400 м³ / с. Крім того, в лівобережному засаді розташований грязеспуск пропускною спроможністю 315 м³ / с, що перекривається плоским затвором. Для оперування затворами з боку нижнього б'єфу є два козлових крана вантажопідйомністю 2 × 125 т, з боку верхнього б'єфу - два мостових крана вантажопідйомністю 2 × 200 т. З боку верхнього б'єфу по будівлі ГЕС прокладена двухпутная залізниця [2] [1] .

З боку нижнього б'єфу до основного масиву будівлі ГЕС примикає прибудова, по якій прокладено автодорога; фундаментну плиту прибудови довжиною 29,71 м служить водобоя. За водобоя розташована рісберми довжиною 159,5 м, на якій відбувається остаточне гасіння енергії потоку води, що проходить через турбіни і донні водоскиди. З боку верхнього б'єфу на відстані 60 м перед будівлею ГЕС розташоване їхсороудержівающіх спорудження з сміттєстримні грати, оперування якими проводиться з помощьью козлових кранів вантажопідйомністю 2 × 125 т. Проти фільтраційного система будівлі ГЕС включає в себе понуро довжиною 33 м (перед їхсороудержівающіх спорудою) і дренажну систему з горизонтального і вертикального дренажу.

У машинному залі ГЕС встановлено 20 вертикальних гідроагрегатів: 16 по 125,5 МВт і 4 по 120 МВт. гідроагрегати обладнані поворотно-лопатевими турбінами 30/877-СБ-930, що працюють на розрахунковому напорі 21 м (спочатку на станції було встановлено 20 турбін ПЛ 587-СБ-930). Діаметр робочого колеса турбін - 9,3 м, пропускна здатність 650-680 м³ / с. турбіни зроблені Ленінградським металевим заводом . Турбіни приводять в дію гідрогенератори СВ -1500 / 200-88 потужністю 125,5 МВт, виробництва заводу « Електросила ». Збірка / розбирання гідроагрегатів проводиться за допомогою двох мостових кранів вантажопідйомністю 450 т. Водоводи і відсмоктують труби гідроагрегатів обладнані плоскими ремонтними затворами. Вхід в спіральну камеру перекривається плоскими аварійними затворами, оперування якими проводиться за допомогою гідропод'ёмніков [2] [1] .

Схема видачі потужності [ правити | правити код ]

Гідроагрегати видають електроенергію на напрузі 13,8 кВ на однофазні трансформатори і автотрансформатори, розташовані на будівлі ГЕС з боку нижнього б'єфу. Всього є 8 груп трансформаторів і автотрансформаторів: одна група автотрансформаторів АОРЦТ-90000/220/110 (3 шт.), Одна група автотрансформаторів АОРЦТ-135000/500/220 (3 шт.), Три групи автотрансформаторів АОРЦТ-135000/500/220 (9 шт.), три групи трансформаторів ОРЦ-135000/500 (9 шт.). Станція має три відкритих розподільних пристрої (ВРП) напругою 110, 220 і 500 кВ. ОРУ 500 кВ розташоване на правому березі, обладнано 24 елегазовими вимикачами. ОРУ 220 кВ розташоване на розширенні земляної греблі, обладнано 13 елегазовими вимикачами. ОРУ 110 кВ розташоване на правому березі, обладнано 13 елегазовими вимикачами. Електроенергія Жигулівське ГЕС видається в енергосистему за наступними лініях електропередачі :

• ВЛ 500 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Куйбишевська»
• ВЛ 500 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Азот»
• ВЛ 500 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Вешкайма» (південна)
• ВЛ 500 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Вешкайма» (північна)
• ВЛ 220 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Сизрань» I ланцюг
• ВЛ 220 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Сизрань» II ланцюг
• ВЛ 220 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «КС-22»
• ВЛ 220 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Сонячна»
• ВЛ 220 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Лівобережна» I ланцюг
• ВЛ 220 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Лівобережна» II ланцюг
• ВЛ 110 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Цементна» I ланцюг з відгалуженнями на ПС «Жигулівське» (Цементна-1)
• ВЛ 110 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Цементна» II ланцюг з відгалуженнями на ПС «Жигулівське» (Цементна-2)
• ВЛ 110 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Услід» з відгалуженнями на ПС «Відвага»
• ВЛ 110 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Переволока» з відгалуженнями на ПС «Відвага»
• ВЛ 110 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Зольне» з відгалуженнями (Жигульовськ-Зольне)
• ВЛ 110 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «ЖЕТЗ» (Комсомольская-1)
• ВЛ 110 кВ Жигульовська ГЕС - ПС «Олександрівка» (Олександрівка-2)

Судноплавні шлюзи [ правити | правити код ]

Для пропуску через гідровузол річкових суден використовується каскад з двох однокамерних двониткових судноплавних шлюзів, розташованих на лівому березі. Шлюзи розділені проміжним бьефом протяжністю 3,8 км. В системі внутрішніх водних шляхів камери верхнього шлюзу (що знаходиться на рівні ГЕС) мають номери 21 і 22, а камери нижнього - 23 і 24. Шлюзові камери залізобетонні доковою конструкції, довжина кожної камери - 290 м, ширина - 30 м. Система наповнення камери - розподільна, складається з трьох поздовжніх галерей, прокладених в днище камери. Час наповнення або спорожнення кожної камери - 8 хвилин, в шлюзи укладено 637,8 тис. М³ бетону. Крім камер, до складу судопропускних споруд входять верхній і нижній підхідні канали з огороджувальними дамбами, хвилезахисних дамба аванпорту , Направляючі і причальні споруди. Через верхні голови шлюзів прокладені шляхопроводи автомобільної та залізничної доріг. Судноплавні шлюзи належать Самарському району гідротехнічних споруд і судноплавства - філії ФДМ «Волзьке Державне басейнове управління водних шляхів і судноплавства» [1] .

водосховище [ правити | правити код ]

Напірні споруди ГЕС утворюють велике (найбільше в Європі) Куйбишевське водосховище . Площа водосховища при нормальному підпорному рівні 6150 км², довжина 680 км, максимальна ширина 27 км, максимальна глибина 32 м. Повна і корисна ємність водосховища становить 57,3 і 23,4 км ³ відповідно, що дозволяє здійснювати сезонне регулювання стоку (водосховище дозволяє акумулювати стік під час повені і спрацьовувати його в маловодний період). Відмітка нормального підпірного рівня водосховища становить 53 м над рівнем моря (по Балтійською системою висот ), форсованого підпірного рівня - 55,3 м, рівня мертвого об'єму - 45,5 м [1] .

Жигульовська ГЕС бере участь в покритті пікових навантажень і регулювання частоти в єдиної енергосистеми країни. Володіючи найбільшим в каскаді водосховищем, Жигулівський гідровузол регулює стік води у Волзі, що сприяє його ефективному використанню нижележащими волзькими гідроелектростанціями, забезпечує створення судноплавних глибин і створює сприятливі умови для зрошення посушливих земель [3] .

Вироблення електроенергії Жигулівське ГЕС в останні роки:

Показник 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Вироблення електроенергії, млн кВт · год 9 586,2 [4] 11 742,2 [4] 10 722,5 [4] 10 765 [5] 9 024 [5] 8 800 [5] 10 339 [5] 11 705 [5] 10 484 [5] 10 398 [5] 10 671 [5] 11 815 [6] 12 500 [7]

Ідея енергетичного використання Волги у Самарської Луки була висунута Глібом Кржижановским ще в 1910 році . Через десятиліття інженер К. В. Богоявленський запропонував побудувати гідроелектростанцію у селища Переволоки на вододілі між Волгою і Усой , Використавши природну різницю рівнів води. Однак тяжке становище економіки країни не дозволило реалізувати цей проект.

На початку 1930-х рр. в районі Самарської Луки і Ярославля почалися проектно-вишукувальні роботи з енергетичного використання Волги, за підсумками яких було запропоновано безліч схем різного розташування гідровузлів. 1 серпня 1937 року спільним постановою РНК СРСР і ЦК ВКП (б) було прийнято рішення про будівництво гідроелектростанції на Волзі в створі жігульовськіх гір [8] Для ведення будівництва наказом НКВС від 2 вересня 1937 року організовувався великий табір - Самарлаг . За чисельністю ув'язнених він посідав восьме місце з 42 таборів НКВД і друге - серед таборів, що знаходилися в європейській частині СРСР. Так, на 1 січня 1939 року в ньому перебувало 36 761 ув'язнених [9] (2,81% від загальної чисельності ув'язнених в системі ГУЛАГу) [10] . Загальний обсяг робіт оцінювався в 1,5 млрд рублів. Однак організаційні проблеми призвели до згортання всіх робіт. За період з вересня 1937 по травень 1941 року загальні збитки склали 45 млн рублів. [11] Часті зміни керівництва будівництвом привели до того, що вже влітку 1940 року почалася фактична консервація будівництва, а 11 жовтня 1940 року будівництво Куйбишевського гідровузла було офіційно припинено. Ув'язнених, управління будівництва та інженерно-технічний персонал перевели на будівництво Волго-Балтійського водного шляху.

Фахівці інституту «Гідропроект» продовжили дослідження в 1949 році . Підсумком досліджень стало рішення про спорудження Куйбишевського гідровузла в районі міста Жигульовска . 21 серпня 1950 року затверджений проект будівництва Куйбишевської ГЕС потужністю 2,1 млн кВт. На місці майбутньої гідроелектростанції розгорнулися будівельні роботи, які знову велися з використанням праці ув'язнених ( Кунеевскій ВТТ , 46 600 чоловік). Для будівництва був створений спеціальний трест « Куйбишевгідрострой ». Волзька ГЕС імені В. І. Леніна була побудована в рекордно короткі терміни - з 1950 по 1957 рік .

У липні 1955 року через нижні суднові шлюзи греблі пройшов перший пароплав. У листопаді того ж року було перекрито основне русло Волги, а 29 грудня - запущений в промислову експлуатацію перший гідроагрегат. Менше ніж через рік після цієї події, в жовтні 1956 року , Куйбишевська ГЕС виробила перший мільярд кіловат-годин електроенергії.

Будівництво ГЕС йшло ударними темпами. Так, в 1956 році в експлуатацію було введено 12 агрегатів, в 1957 році - ще 7. 10 серпня 1958 року станцію перейменували в волзьких ГЕС імені Леніна, а в травні 1959 року всі споруди гідровузла були прийняті в промислову експлуатацію.

Куйбишевський гідровузол - унікальна споруда, яка не має аналогів у світовій практиці гідротехнічного будівництва. За сім років на будівництві було виконано 193,9 млн м земляних робіт, укладено 7,67 млн ​​м бетону, змонтовано 200 тис. Т металоконструкцій та обладнання. Максимальна добова інтенсивність укладання бетону досягала в 1955 році тут 19 тис. М³ (на 3,3 тис. М³ / добу. Вище, ніж інтенсивність укладання бетону на будівництві ГЕС Гранд-Кулі в США).

Волга була також перекрита за рекордно короткий час - 19,5 ч в період, коли її витрата становив 3800 м³ / с. Кожен агрегат потужністю 105 тис. КВт монтувався в середньому близько 1 місяця, тобто прийняте у вітчизняній і зарубіжній практиці час було скорочено більш ніж в два рази. Однак експлуатація агрегатів показала, що їх реальна потужність, що розвивається на відміну від проектної становить не 105 МВт, а 115 МВт, що дозволило зробити перемаркировку агрегатів і довести встановлену потужність гідроелектростанції до 2,3 ГВт.

На початку 1960-х рр. напруга обладнання ГЕС зросла до 500 кВ, що дозволило збільшити потужність електропередачі на Москву на 40% і завершити об'єднання енергосистем Центру і Уралу. 30 серпня 1966 року Волзька ГЕС імені В. І. Леніна виробила перші 100 млрд кВт · год електроенергії.

За дострокове виконання семирічного плану по виробленню електроенергії і успішне проведення робіт з комплексної автоматизації виробничих процесів 14 вересня 1966 року Волзька ГЕС імені В. І. Леніна була нагороджена орденом Леніна. З середини 1960-х до кінця 1970-х рр. на ГЕС відбувалася модернізація обладнання: гідрогенератори були переведені в режим синхронних компенсаторів. В 1979 році на Волзької ГЕС вперше в країні почав експлуатуватися новий трансформатор типу ОРЦ-135000/500 зі зниженим рівнем ізоляції.

1 лютого 1993 року Волзька ГЕС імені В. І. Леніна була реорганізована в Товариство з обмеженою відповідальністю «Волзька ГЕС імені В. І. Леніна» (ВАТ «ВоГЕС»), засновником товариства виступило РАО «ЄЕС Росії» .

4 липня 2001 року станція увійшла до складу Керуючої компанії «Волзький гідроенергетичний каскад».

В 2001 году Волзька ГЕС імені В. І. Леніна стала учасником експерименту з розробки єдиної концепції побудови і розвитку автоматизованих систем управління (АСУ ТП і ігданіт).

У жовтні 2003 року Волзька ГЕС імені В. І. Леніна стала одним з перших постачальників електроенергії на конкурентний сектор оптового ринку «5-15»: гідроелектростанція продає в конкурентному секторі до 15% всієї виробленої електроенергії, а 85% гарантовано поставляє в регульований сектор - на Федеральний оптовий ринок електричної енергії та потужності (ФОРЕМ). У 2004 році Волзька ГЕС імені В. І. Леніна реалізувала в конкурентному секторі 1,421 млрд кВт год електроенергії на суму 770 млн рублів.

1 липня 2004 року ВАТ «Волзька ГЕС імені В. І. Леніна» була перейменована в ВАТ «Жигульовська ГЕС».

В 2004 году ГЕС перемогла в щорічному конкурсі «Компанія року: кращі підприємства Самарської області». Гідроелектростанція стала лауреатом в номінації «За динамічний розвиток».

Наприкінці грудня 2007 року ВАТ «Жигульовська ГЕС» було ліквідовано в зв'язку з приєднанням до ВАТ « ГидроОГК ».

Застаріле обладнання станції активно реконструюється. Завдяки введенню в експлуатацію в 1998 году мікропроцесорної системи автоматичного комерційного обліку електроенергії, а також цифрової АТС кабельної локальної мережі підстанцій та машинного залу інформаційне постачання диспетчерського та управлінського персоналу піднялося на новий, більш сучасний якісний рівень. У 2000-х роках повністю оновлений тракт видачі електроенергії, проведена реконструкція розподільних пристроїв 110 і 220 кВ, ведуться роботи по реконструкції розподільчого пристрою 500 кВ. Також проводиться поступова модернізація гідросилового обладнання. Ще в 1980-х роках були реконструйовані гідрогенератори, що дозволило надалі збільшити потужність гідроагрегатів. У 2000-х роках почалася заміна гідротурбін. На першому етапі були замінені шість гідротурбін, причому потужність чотирьох з них зросла на 5 МВт, а двох - на 10,5 МВт. Зокрема, 5 лютого 2007 року потужність Жигулівське ГЕС зросла на 15 МВт за рахунок заміни трьох гідротурбін (станційні номери 5, 10 і 15), а 1 листопада 2008 року після заміни турбіни була проведена перемаркування гідроагрегату № 3 [12] . Таким чином, потужність станції після першого етапу реконструкції досягла 2341 МВт. Постачальник робочих коліс перших шести реконструйованих гідроагрегатів - ВАТ « силові машини ». Реконструкція залишилися гідроагрегатів буде виконана за рахунок коштів кредиту ЄБРР , Постачальник обладнання поки не визначений [13] . У серпні 2008 року був оголошений конкурс на заміну двох гідротурбін станції, згідно з умовами конкурсу нові гідротурбіни повинні бути введені в дію в 2011 році [14] .

• 3 грудня 2013 року закінчено модернізацію гідроагрегату № 4 зі збільшенням його вироблення і потужності до 125,5 МВт [15]
• 20 грудня 2013 року введено в дію оновлений агрегат № 19 потужністю 125,5 МВт [16] .
• 16 вересня 2014 року введено в дію оновлений агрегат № 18 потужністю 125,5 МВт [17] .
• 14 січня 2015 року перемаркірований агрегат № 1 на потужність 125,5 МВт [18] .
• 31 березня 2015 року введено в дію оновлений агрегат № 12 [19] .
• 30 червня 2015 року введено в дію оновлений агрегат № 17 [20] .
• 30 вересня 2015 року введено в дію оновлений агрегат № 14 [21] .
• 30 березня 2016 року завершено модернізація гідроагрегату № 16 [22] .
• 11 жовтня 2016 року завершено модернізація гідроагрегату №7 [23] .
• 13 березня 2017 року завершено модернізація гідроагрегату №8 [24] . Проведені випробування модернізованих гідроагрегатів підтвердили можливість збільшення їх потужності з 115 до 125,5 МВт, після чого була проведена перемаркування обладнання і встановлена ​​потужність електростанції 11 серпня 2017 року сягнула 2456,5 МВт [25] .
• 9 червня 2017 року завершено модернізація гідроагрегату №11 [26] . Результати випробувань підтвердили можливість збільшення потужності гідроагрегату з 115 до 125,5 МВт, після чого була проведена перемаркування обладнання і встановлена ​​потужність електростанції 1 серпня 2018 року сягнула 2477,5 МВт [27] .
• 19 грудня 2017 року завершено модернізація гідроагрегату №20 [28] . Його перемаркування була проведена в 2019 році, після чого сумарна потужність Жигулівське ГЕС возращаясь до 2488 МВт [29] , На 8% відносно початкової проектної величини (2300 МВт) [30] .

1. ↑ 1 2 3 4 5 Гідроелектростанції Росії, 1998. , С. 191-196.
2. ↑ 1 2 3 Відновлювана енергія. Гідроелектростанції Росії, 2018 , С. 22-23.
3. ↑ Відновлювана енергія. Гідроелектростанції Росії, 2018 , С. 22-23.
4. ↑ 1 2 3 Встановлені потужності і показники виробництва електроенергії за 2008 рік (неопр.). ПАТ «РусГідро». Дата обігу 1 квітня 2018.
5. ↑ 1 2 3 4 5 6 7 8 Жигульовська ГЕС. Виробництво електроенергії (неопр.). ПАТ «РусГідро». Дата обігу 1 квітня 2018.
6. ↑ Вироблення електроенергії в 2017 році (неопр.). ПАТ «РусГідро». Дата обігу 1 квітня 2018.
7. ↑ http://www.zhiges.rushydro.ru/press/news/107585.html
8. ↑ РГАСПИ. Ф. 17. Оп. 163. Д. 1160. Л. 18, 19.
9. ↑ Система виправно-трудових таборів в СРСР
10. ↑ Населення Росії в XX столітті. Т. 1. 1900-1939 рр. М., 2000. С. 312-313.
11. ↑ СО Гаспе. Ф. 656. Оп. 18. Д. 18. Л. 190.
12. ↑ З 1 листопада збільшено встановлена ​​потужність Жигулівське ГЕС (неопр.) (недоступна ПОСИЛАННЯ). РусГідро. Читальний зал 20 грудня 2010 року.
13. ↑ Вадим Пономарьов. На старому напорі (неопр.) (недоступна ПОСИЛАННЯ). Журнал Експерт (17 грудня 2007). Дата обігу 13 серпня 2010 року. Читальний зал 20 грудня 2007 року.
14. ↑ Відкритий одноетапний конкурс з передкваліфікаційним відбором (неопр.) (недоступна ПОСИЛАННЯ - історія ). РусГідро.
15. ↑ Встановлена ​​потужність Жигулівське ГЕС збільшена (неопр.). РусГідро.
16. ↑ На Жигулівське ГЕС після модернізації введено в дію гідроагрегат № 19 (неопр.). РусГідро.
17. ↑ «Силові машини» завершили модернізацію гідроагрегату № 18 Жигулівське ГЕС РусГідро
18. ↑ Збільшена встановлена ​​потужність Жигулівське ГЕС
19. ↑ «РусГідро» і «Силові машини» модернізували дванадцять з двадцяти гідроагрегатів Жигулівської ГЕС
20. ↑ «РусГідро» і «Силові машини» модернізували тринадцять з двадцяти гідроагрегатів Жигулівської ГЕС
21. ↑ «РусГідро» і «Силові машини» модернізували гідроагрегат №14 Жигулівської ГЕС
22. ↑ «РусГідро» і «Силові машини» модернізували гідроагрегат № 16 Жигулівської ГЕС
23. ↑ «РусГідро» і «Силові машини» модернізували гідроагрегат № 7 Жигулівської ГЕС
24. ↑ На Жигулівської ГЕС модернізували черговий гідроагрегат
25. ↑ Жигулевская ГЕС збільшила встановлену потужність на 10,5 МВт
26. ↑ На Жигулівської ГЕС завершили модернізацію гідроагрегату №11
27. ↑ Жигулевская ГЕС збільшила встановлену потужність на 10,5 мегавата
28. ↑ Завершено заміну гідротурбін Жигулівської ГЕС
29. ↑ 60 років тому Жигулівське ГЕС взяли в постійну експлуатацію
30. ↑ Модернізація Жигулівської ГЕС дозволила збільшити потужність станції на 188 МВт
31. ↑ Річний звіт 2008 (неопр.) С. 66. РусГідро.
32. ↑ Річний звіт 2008 (неопр.) С. 67. РусГідро.
33. ↑ Куйбишевгес (неопр.). Дата звернення 19 червня 2012. Читальний зал 24 червня 2012 року.
34. ↑ Як розцвіла під віконцем білосніжна вишня

• Гідроелектростанції Росії. - М.: Друкарня Інституту Гидропроект, 1998. - 467 с.
• Дворецька М.І., Жданова А.П., Лушніков О.Г., Слива І.В. Відновлювана енергія. Гідроелектростанції Росії. - СПб. : Видавництво Санкт-Петербурзького політехнічного університету Петра Великого, 2018. - 224 с. - ISBN 978-5-7422-6139-1 .
• Слива І. В. Історія гідроенергетики Росії. - Твер: Тверська Друкарня, 2014. - 302 с. - ISBN 978-5-906006-05-9 .
• Бурдин Е. А. Волзький каскад ГЕС: тріумф і трагедія Росії. - М.: РОССПЕН, 2011. - 398 с. - ISBN 978-5-8243-1564-6 .